Сушка індикаторного силікагелю підручними засобами

Кожен хто купляв взуття або сумки міг бачити ось такі пакети у коробці

Це - пакети для поглинання вологи, у яких діючою речовиною є силікагель. Виглядає він як прозорі або напівпрозорі круглі гранули. Вони можуть бути цілими або подрібненими.

Силікагель - це висушений гель, який утворюється з перенасичених кремнієвих кислот. У хімію ми заглиблюватися не будемо. Нам достатньо знати, що силікагель використовується у бронетанковому озброєння та техніці для осушки повітря у прицілах та приладах спостереження, а також для консервації машин, які стають на зберігання з герметизацією корпусів.

Силікагель буває звичайний (такий який можна побачити у пакетиках на фото вище), або індикаторний (такий, як на фото у заголовку). Звичайний використовують для осушки корпусів в ході герметизації. Якщо у вас немає машин, які знаходяться на зберіганні, то мати справу з таким силікагелем поки не доведеться. Що ж до індикаторного силікагелю, то його використовують у патронах осушки прицілів, приладі спостереження ТКН-3 та інших оптичних приладах. Наприклад:

Патрон осушки прицілу 1ПЗ-3 (Шукати вище налобника і кришки підсвітки сітки)



Патрон осушки приладу ТКН-3 (Шукати потрібно зліва збоку на корпусі за рукояткою)



Патрон осушки прицілу БПК (Шукати посередині прицілу вище налобника)



Прилад спостереження не може бути ідеально герметичний, у нього завжди попадає повітря з вологою. Внаслідок перепаду температур (наприклад вранці) ця волога може випадати у вигляді конденсату всередині приладу. Зокрема на холодних скляних деталях. Таким чином ми отримаємо повністю небоєздатну машину, у якій навідник не може вести вогонь, тому що у нього відбулося запотівання прицілу. (Бойова готовність відділення - до побачення!) 

запотівший приціл і незапотівший

Протерти його ніяк не можна (всередині ж). Доводиться увімкнути підігрів (що у теплу пору категорично не рекомендується) і чекати доки не висохне саме. Саме для того, щоби повітря, яке знаходиться у прицілі позбавити цієї вологи і використовують патрони осушки. Для того, щоби можна було завжди визначити ступінь обводнення силікагелю (а ця операція передбачена щоденним технічним обслуговуванням) використовують силікагель насичений хлоридом кобальта (привіт, хімія, яку я ніхто ніколи не вчив). Солі кобальта мають властивість змінювати колір у залежності від ступеня обводнення. Від темно синього у повністю сухому стані до рожевого у повністю обводненому. Такий силікагель дорожче звичайного, тому його не використовують як засіб осушки повітря під час зберігання техніки. Втім його можна додавати окремими гранулами у звичайний силікагель КСМГ для отримання інформації про його ступінь обводнення за кольором цих окремих гранул.

Якщо розглянути фотографії вище, можна побачити, що у патроні осушки 1ПЗ-3 силікагель рожевий (тобто обводнений), а у патроні осушки ТКН-3 силікагель синього кольору і ще придатний до використання.

Обводнений патрон підлягає заміні, для чого у кожному ЗІП приладу спостереження можна знайти запасний патрон осушки у герметичному контейнері (герметичність дозволяє силікагелю не обводнюватися під час зберігання). Після заміни обводнений патрон треба регенерувати. Тобто просто висушити. Сушка силікагелю відбувається за температур близько 130 градусів. В ході сушки силікагель позбавляється вологи і міняє колір з рожевого знову на синій. Для сушки індикаторного силікагелю застосовується спеціальна шафа для сушки. (звертатися до начальника РАО):


А між тим шафа така є не усюди. І добрі люди задають логічне питання: "А що робити коли шафи немає?" (купити б/ушну електродуховку - прим.авт) А шафи частіше все ж таки немає. Сушити на батареї не допомагає. Після трьох діб на розпеченій батареї патрон не поблакитнішав ні на йоту. Тому тут потрібні більш високотемпературні рішення. Найпростіший варіант: взяти порожню банку з під консервів, висипати на дно силікагель і, постійно перемішуючи, тримати над вогнем до зміни кольору гранул на синій. Трохи технологій: Сковорідка+буржуйка. Можна сушити більші об'єми. Завжди слід враховувати, що солі кобальта отруйні, тому сушку індикаторного силікагелю слід здійснювати у провітрюваному приміщенні.

І ось народився ще один бюджетний варіант, який можна застосувати. Він достатньо простий та швидкий. Сушку трьох патронів можна провести за 15-20 хвилин.

Що потрібно:

- Патрон осушки (якщо його розбирання здійснюється інструментом, як, наприклад, у випадку патрону осушки 1ПЗ-3, то потрібен інструмент)






- Порожня жерстяна банка з під напоїв, які ми усі купляємо.



Може підійти будь-яка, але краще ширші пивні банки по 500мл.

- Таблетка сухого пального (однією таблеткою можна висушити 4-6 патронів)

- Ніж або ножиці для розкрою банки

- Шматок сталевого дроту або стрічки для хомута (перемішувати силікагель, а також для того щоби можна було притримати банку, яка нагріється)

- Запальничка або сірники.

1. Розкрій банки:




Банка обрізається таким чином, щоби залишилося цілим і не зім'ятим дно і близько 7-10см від нього.



По утвореному краю вирізаються віконця для повітря. Схожі віконця вирізаються безпосередньо на стінці біля дня банки. Вони забезпечать горіння пального. Ширина вікон може бути довільною, але практика показала, що занадто вузькими робити не треба - не буде горіти. Також не бажано різати дуже широкі - горить інтенсивніше ніж треба. Я зробив 6х3мм і це було дуже впритул. Іноді таблетка могла згасати, хоча це не заважало. Можна різати трохи більші.

У якості негорючої основи для таблетки пального можна використати верхню частину тієї ж банки (вона залишиться), з якої треба обламати кільце і зрізати трохи вище перегину стінки.

Ця верхня частина повинна вільно провалюватися всередину нашого "стакану". Інакше буде підніматися разом з верхньою частиною.



2. Розгортання і робота "міні-поста сушки силікагелю".

Для прикладу візьмемо вже раніше згаданий патрон осушки від 1ПЗ-3.



Як можна побачити, силікагель у ньому набув рожевого кольору і підлягає просушці. Знімаємо патрон з штатного місця.







І розбираємо його (скрутивши верхню кришку). Для розбирання використовується спеціальний ключ з двома виступами, але, за наявності сили в руках, можна сильно притиснути пласку сторону кришки до долоні і викрутити її, обертаючи корпус патрону іншою рукою.

Всередині патрон вистелений капроновою тканиною, тому гріти беспосередньо патрон не можна. Окрім цього силікагель у патроні важко перемішувати.

Далі перевертаємо нашу банку і висипаємо частину силікагелю у вигнуте дно банки. Саме ця геометрична властивість дна жерстяної банки робить її дуже зручною для даної операції.



Решту силікагелю (у 1ПЗ-3 досить об'ємний патрон) можна залишити у патроні, або зсипати на шматок паперу (зсипати краще, тому що перед завантаженням другої партії треба кудись подіти вже сухий силікагель. Його можна засипати у порожній патрон). Патрони ТКН не такі об'ємні, тому вони сушаться за одне "завантаження".

Далі ставимо на основу нашу підставку з таблеткою пального і запалюємо її.








Даємо таблетці трохи розгорітися. Після чого накриваємо нашим імпровізованим "стаканом", у який засипано силікагель. Через бокові отвори можна спостерігати, що таблетка починає горіти трохи повільніше.

Вже через декілька секунд можна побачити перші блакитні гранули. Вони з'являються біля краю, оскільки там гарячіше.



В ході просушки постійно перемішуємо силікагель. Слід враховувати що у патроні 1ПЗ-3 дуже крупні гранули, тому силікагель постійно хоче десь втікти. У патронах ТКН силікагель подрібнений і перемішується більш якісно.



Вистачає 5 хвилин, щоби силікагель був вже сухим. Бажано не допускати перекаління силікагелю темніше синього кольору. Буде вже достатньо, якщо синім стане більше 80% засипки. Решта може бути рожевим.

БАНКА ОДРАЗУ Ж СТАЄ ДУЖЕ ГАРЯЧОЮ, ТОМУ НЕ БЕРІТЬ ЇЇ У РУКИ. Також операцію потрібно проводити при вентиляції - випаровування солей кобальта, а також продукти горіння уротропіну можуть викликати отруєння.



Після зняття з вогню (використовуйте рукавиці, або дротяний захват, який можна продіти у вентиляційні отвори) банка вистигає близько 1-1,5 хвилин і її можна знову брати руками. Це друга особливість жерстяної банки, яка додає зручності - тонка стінка. Швидко нагрівається і швидко вистигає.

Висушений силікагель можна зсипати у патрон через паперову воронку (без воронки попадати важче) і, якщо є така необхідність, засипати у банку другу порцію та провести другий цикл осушки. 

UPD: Практика використання методу показала, що висушений таким чином силікагель через деякий нетривалий час знову рожевіє, що пов'язане, вочевидь, з швидким висушуванням саме верхнього шару гранул, який потім вбирає вологу з більш глибоких шарів. Тому процедуру потрібно проводити декілька разів, причому чим більші окремі гранули тим більше ітерацій вони потребуватимуть.





Після осушки силікагелю патрон осушки збирається і вкручується на місце. Не забувайте про гумові кільця, які мають з функцію ущільнювати з'єднання патрону з корпусом прицілу.

Тепер можна порівняти:

Було:



Стало:



Аналогічним шляхом висушуються усі інші розбірні патрони осушки.

Наприклад патрон осушки ТКН-3:





Нерозбірні патрони просушуються розігрітим вище 130 градусів повітрям (не вище 170 градусів), БЕЗ ПРЯМОГО КОНТАКТУ З ВІДКРИТИМ ПОЛУМ'ЯМ. Періодично нерозбірні патрони потрібно струшувати для перемішування сухих і обводнених шарів силікагелю.

Тримайте сухим не тільки порох!

Перевірка акумуляторних батарей встановлених на машину.

В ході експлуатації зразка виникає необхідність контролю за станом акумуляторних батарей без їх зняття з машини. Іноді це - відсутність необхідних приладів для перевірки батарей. Іноді - необхідність постійного відслідковування стану батарей (наприклад влітку, коли інтенсивно випаровується вода з електроліту або взимку, коли падіння ступеня зарядженості батарей може бути критичним для здатності їх до пуску двигуна).
Тому слід розглянути алгоритм перевірки акумуляторних батарей без зняття їх з машини.
Розглянемо на прикладі БМП, але порядок перевірки однаковий і для БМП, і для танків, САУ, БТР та інших бронеоб'єктів. Єдиний прилад, який ми маємо у своєму розпорядженні - це штатний вольтамперметр машини.

Ось він нам і допоможе. Користуватися дуже просто. Не натискаємо кнопку - маємо амперметр (білі цифри, ціна поділки 20А) , натискаємо - маємо вольтметр (жовті цифри, ціна поділки 2В).

Насправді алгоритм дуже простий і містить усього п'ять пунктів, які мнемонічно дуже легко запам'ятати:

ЗОВНІШНІЙ ОГЛЯД

ВИТІК СТРУМУ (або "без маси")

ЕРС (або "без навантаження")

НАПРУГА (або "з навантаженням")

ЗАРЯДНИЙ СТРУМ (або "з пуском двигуна")

Якщо немає можливості запустити двигун, то цілком достатньо і перших чотирьох пунктів, щоб мати уявлення про стан батарей, які встановлені на зразок.
Ключові тези, необхідні для визначення стану будуть виділені, а далі додатково пояснюватимемо деталі.

Отже:
1. Перевірка зовнішнім оглядом.

Особливо перевірити тут немає що, але. Треба зняти (відкрити) кришки акумуляторного відсіку, перевірити стан та наявність корзин, закріплення батарей у них, відсутність тріщин корпусів акумуляторних батарей, підтікання електроліту (може виявлятися по характерному інтенсивному окисленню металевих деталей, що контактують з електролітом). Кришки зняти та оглянути стан мастики неможливо, тому цей пункт перевірки ми не виконуємо. Звертаємо увагу на затяжку вивідних клем (не повинні рухатися від руки), стан захисних кришок-наклемників. Хоча би передня стінка наклемників повинна бути цілою.

2. Наявність витоку струму (так званий "саморозряд") у машині це - не завжди саме саморозряд батарей через електроліт на корпусі. Наявність увімкненого аварійного ліхтаря, коротке замикання всередині споживачів та інші несправності електрообладнання можуть призвести до того, що при вимкненому вимикачі батарей акумулятори будуть повільно розряджатися через наявний "споживач".

Не вмикаючи вимикач батарей (!) натискаємо кнопку вольтамперметра. НІЧОГО НІКУДИ НЕ ПОВИННО ВІДХИЛЯТИСЯ. Якщо відхиляється, значить має місце витік струму через сторонній споживач. Для початку перевіряємо чи усе аварійне освітлення вимкнено (воно повинно працювати навіть якщо вимикач батарей вимкнений), потім шукаємо несправності електромережі. Поки нічого не знайшли і витік струму наявний, після вимикання батарей завжди від'єднуємо мінусовий дріт від акумуляторної батареї. (для танків від'єднуємо обидва "мінуси" - як для першої так і для другої групи. Достатньо від'єднати дроти РСГ від мінусових клем акумуляторів. Перемички можуть залишатися.) Якщо від'єднання дроту критично впливатиме на готовність машини до використання, посилюємо заходи контролю за станом батарей і мусимо знайти місце витоку. Інакше в один прекрасний ранок можна не запуститися.

3. Перевірка електрорушійної сили.
"По-колхозному" це називається "напруга без навантаження". Хоча без навантаження це саме перевірка електрорушійної сили. Точність вольтамперметру не дозволяє нам перевірити ступінь розрядженості батарей за ЕРС, але дозволяє визначити чи має місце, скажімо, коротке замикання всередині окремих акумуляторів.
Вмикаємо вимикач батарей і натискаємо кнопку вольтамперметра.

Електрорушійна сила УМОВНО СПРАВНИХ батарей знаходиться у межах 24-27В. Для батарей 12СТ-ХХХ визначити таким чином наявність короткозамкнених акумуляторів неможливо. Це - особливості паралельного з'єднання. Але, якщо ЕРС буде меншою за 24В, це, як мінімум, свідчитиме про рівномірний надмірний розряд акумуляторних батарей. У такому випадку вони підлягають заряджанню до нормативних показників (бажано - до 100%, але якщо немає такої можливості, то хоча би до 50% влітку або 75% взимку). Для батарей типу 6СТ-ХХХ, які з'єднуються послідовно та встановлені на машину з двадцятичотирьохвольтовою схемою пуску двигуна (для танків теж не спрацює, там буде паралельне з'єднання послідовно з'єднаних груп по 24В) зниження ЕРС нижче 24В на величину, кратну 2 (22, 20, 18...) може свідчити як про глибокий розряд обох акумуляторних батарей, так і про наявність короткого замикання у одному з акумуляторів однієї або другої батареї. Також перевіркою ЕРС неможливо визначити ступінь сульфатації акумуляторної батареї, яка з'являється внаслідок систематичного недозаряджання акумуляторної батареї (не здаємо на зарядну станцію, постійно підзаряджаємо на машині, а там ніколи до 100% не заряджається) та падіння ємності. Повністю заряджена, але глибоко сульфатована батарея може показувати достатні показники ЕРС, але її ємності може не вистачати для пуску двигуна. Тобто "За вольтметром ніби все було нормально, а стартер не покрутив".
Тому окрім ЕРС існує також наступний крок алгоритму.

4. Перевірка напруги акумуляторних батарей.
Напругу можна поміряти лише на ділянці кола, використовуючи споживач. Для перевірки акумуляторних батарей використовується самий потужний споживач, який є на машині - стартер у момент пуску двигуна. Наприклад для БМП пусковий струм складає 460А. Тому якщо батарея здатна "стягнути" стартер і не "вмерти", то вона придатна до використання.
Взагалі цей пункт можна об'єднати з попереднім. Перед тим, як перевіряти напругу встановлюємо нульову подачу пального. Інакше ми запустимося і нічого не побачимо.
Вимикач батарей у нас, треба розуміти, увімкнено.
Тепер натискаємо кнопку вольтамперметра

Показало 24В. Трошки вище навіть. Батарея у нормі.
Натисканням кнопки НАСОС створюємо тиск у системі змащування двигуна.
І, БЕЗ ПОДАЧІ ПАЛЬНОГО натискаємо кнопку СТАРТЕР на 5-10секунд.

Напруга на вольтметрі одразу різко впаде і протягом часу буде ще знижуватися.
Протягом 5 секунд напруга повинна впасти не нижче ніж до відмітки 17В (так само можна перевіряти і 12-вольтові схеми. Тоді критичний показник складатиме 10,5В). Як бачимо на нашому прикладі - впало до 14-15В, що, у сукупності з достатнім показником ЕРС свідчить, що наша акумуляторна батарея повністю заряджена, але сильно сульфатована (ось чому вище використано цікаву фразу "УМОВНО СПРАВНА") та потребує проведення контрольно-тренувального циклудля усунення сульфатації. Також для 24-вольтових схем, у яких працюють 12-вольтові акумуляторні батареї, з'єднані послідовно або одна 24В акумуляторна батарея шляхом порівняння показників ЕРС та напруги можна визначити чи наша батарея має короткозамкнений акумулятор чи вона глибоко розряджена. Добре заряджена батарея 24В (а якщо ми з'єднуємо послідовно 12+12В, то це, з інженерної точки зору, також можна вважати однією 24В батареєю) яка має один короткозамкнений акумулятор (ЕРС=22В) здатна видати під навантаженням напругу вище 17В (Наприклад батарея з ЕРС 22В - ми навмисне імітували КЗ одного акумулятора та виключили один акумулятор з вимірювання - під навантаженням показала 18В, тобто норму. Це перевірялося навантажувальною вилкою) та, навіть, запустити двигун за сприятливих умов пуску (прогріто, не холодно, чотиритактний тощо). Тобто: ЕРС не попадає, напруга попадає - коротке замикання у акумуляторі - знімати, шукати, ремонтувати. ЕРС не попадає, напруга не попадає - акумулятор розряджено вище норми - знімати та заряджати.

5. Перевірка наявності зарядного струму.
Ця операція більше відноситься до перевірки справності зарядної та регулювальної апаратури (генератор, ДМР, РР), тому без неї у ряді випадків можна обійтися. Хоча вона згадується у інструкції з експлуатації та керівництвах із свинцевих стартерних акумуляторних батарей.
Запускаємо двигун та збільшуємо оберти до експлуатаційних (приблизно 1400+ об/хв для БМП).

КНОПКУ НЕ НАТИСКАЄМО. При досягненні напруги генератора вище напруги увімкнення ДМР (напруга акумуляторних батарей +0.3..1В), генератор підключиться до мережі та амперметр покаже наявність зарядного струму.  Це виглядатиме так: плавно збільшуємо оберти від холостих до експлуатаційних і, на якомусь етапі, стрілка амперметра відірветься від нуля, різко підійметься (включення генератора у зарядне коло) і, ще трошки піднявшись, десь зупиниться (вихід генератора на робочу потужність). Тоді можна виміряти напругу генератора шляхом натискання на кнопку вольтамперметра (якщо немає зарядного струму, це ми вимірюватимемо ЕРС акумуляторних батарей, бо ДМР ще не під'єднав генератор у мережу). Напруга повинна бути 26,5..28,5В. Інакше це свідчить про несправність реле-регулятора.
Також за допомогою вимірювання зарядного струму можна ПРИБЛИЗНО визначити ступінь зарядженості акумуляторних батарей. Через 10-15 хвилин роботи на експлуатаційних обертах сила зарядного струму приблизно вказує:
20А - приблизно 90% зарядженості
40А - приблизно 75% зарядженості
60А - приблизно 50% зарядженості

Таким чином коротко зформулюємо основні тези перевірки на машині.
1. Зовнішнім оглядом - немає підтікань, тріщин, дроти під'єднано надійно
2. Витік струму - АБ вимкнено, кнопку ВА натиснуто - не повинно відхилятися
3. ЕРС - АБ увімкнено, кнопку ВА натиснуто - 24-27В
4. Напруга - АБ увімкнено, кнопку ВА натиснуто, СТАРТЕР без подачі пального на 3-5 сек - більше 17В
5. Зарядний струм - Двигун запущено, експлуатаційні оберти, кнопку ВА відпущено - повинно показати якийсь зарядний струм.

Втім слід пам'ятати, що для отримання найбільш точних та достовірних даних про стан акумуляторних батарей слід здійснювати перевірку батарей, знявши їх з машини.

Особливості списання пально-мастильних матеріалів. Підзарядка акумуляторних батарей від основного двигуна.

Знаходження підрозділу у відриві від основних сил протягом тривалого часу, коли експлуатація машини пов'язана з тривалою роботою акумуляторних батарей без запуску основного двигуна (наприклад для підтримання зв'язку між машинами під час розташування на місці) накладає особливі вимоги щодо контролю стану та підзарядки акумуляторних батарей.
У даному випадку повинні бути організовані та доведені командирові підрозділу заходи технічного забезпечення, що визначають порядок підзарядки та зарядки акумуляторних батарей у випадках приведення їх у критичні ступені розрядженості (50% влітку та 25% взимку). Втім можуть мати місце випадки, коли такі заходи не організовані, або не доведені, або командир підрозділу не має практичної можливості скористатися організованими місцями для обслуговування та підзарядки акумуляторних батарей, оскільки це напряму впливає на бойову готовність підрозділу.
Відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби командир підрозділу відповідає за бойову готовність свого підрозділу. Тому питання зарядженості акумуляторних батарей носить особливу важливість.
У випадках відриву від основних сил, за відсутності можливості скористатися рухомими або стаціонарними засобами підзарядки акумуляторних батарей командирами підрозділів приймається рішення про підзарядку акумуляторних батарей шляхом пуску основного двигуна. Таке рішення, безумовно, є вимушеним, але підтримка бойової готовності озброєння та військової техніки підрозділу є приоритетним завданням.
Підводний камінь такого рішення криється у проблемі законності списання пально-мастильних матеріалів на роботу силової установки у даному режимі. (Слід відмітити, що аналогічна проблема може виникати у випадку тривалої роботи двигуна з метою забезпечення роботи системи керування вогнем).
Діло у тому, що примітки до наказу №01 визначають, що погодинною нормою при роботі на місці для списання пально-мастильних матеріалів слід керуватися "У випадку проведення занять з бойової підготовки, пов'язаних з тривалою роботою на місці". Тобто, формально, ми не маємо право навіть, будучи у обороні, працювати стабілізатором озброєння. (Наказ №01 не містить у своїй назві фрази "У мирний час", як, наприклад наказ №899 про організацію експлуатації, а це означає, що норма, визначена у ньому, працює завжди.)
Отже, якщо, у відповідності до наказу №01, повинні мати місце ЛИШЕ заняття з бойової підготовки, значить (у командира підрозділу немає іншого виходу) треба формально організувати заняття з бойової підготовки. Організувати якісь тренування дій при озброєнні (А що? Я, як командир підрозділу, організував тренування з метою підтримання, а то й підвищення бойової готовності свого підрозділу. Моє рішення погоджене з командуванням, документи підписані), бойові злагодження екіпажу, відпрацювання нормативів з бойової та технічної підготовки, оформити план-конспекти, узгодити питання з командуванням батальйону. І, таким чином, "В ході проведення занять з бойової підготовки, пов'язаних з тривалою роботою на місці" здійснити підзаряджання акумуляторних батарей.
І НІ В ЯКОМУ РАЗІ не пояснюйте у дорожньому листі мету списання пально-мастильних матеріалів фразами на кшталт: "Підзарядка акумуляторних батарей", "Робота стабілізатора озброєння", "Прогрів двигуна". Як зазначає практика, ці додаткові фрази, що не корелюють з вимогами та поясненнями до наказів №01 та 513 у подальшому грають проти Вас.

Перевірка індивідуальної документації зразка. Частина 3. Інші документи.

Окрім формуляру зразка на машині присутня також інша індивідуальна документація, якій, іноді, приділяють недостатньо уваги. Втім вона є не менш важливою.

Це питання розглядалося у загальному контексті тут:
Приймання зразка БТОТ

А також більш детально висвітлювалося у таких публікаціях:
Перевірка індивідуальної документації зразка. Частина 1. Відомість індивідуальної документації.
та
Перевірка індивідуальної документації зразка. Частина 2. Формуляр машини.

В завершення питання перевірки індивідуальної документації зразка розглянемо деякі інші документи, присутні у комплекті машини.
Як вже зазначалося, перелік документів визначає Відомість індивідуальної документації. Усе що не входитиме до переліку, визначеного у наявній відомості, вимагати немає сенсу, оскільки завод комплектує машину документами саме згідно Відомості.

Втім деякі документи все ж таки повинні бути в наявності. Будь-яка машина укомплектована ними завжди. Тут буде розглянуто комплект документів для БМП-2. Втім для інших машин він дуже схожий.

В першу чергу це:
Паспорт (формуляр) двигуна.

Паспорт двигуна містить дані про експлуатацію двигуна, його консервацію. Для багатопаливних дизелів у паспорті двигуна ведеться облік роботи двигуна на дублюючих  та резервних марках пального. Але в першу чергу паспорт має номер. Це - номер двигуна. Цей номер повинен в першу чергу співпадати з номером двигуна, встановленого на машину. Той же, у свою чергу, повинен співпасти з номером, зазначеним у розділі "Комплектність зразка" формуляру машини. Саме у такому порядку. Спочатку повинні співпасти номери двигуна та його паспорта, а вже потім номер двигуна звіряється з номером формуляру. Цим визначається чи було здійснено законну заміну двигуна машини, оскільки новий двигун завжди постачається з паспортом, який докладається до комплекту індивідуальної документації взамін вилученого. Звірка номерів паспорту та розділу "Комплектність зразка" не має сенсу, оскільки не виключає наявності двигуна з іншим номером. Те ж відноситься і до інших складових машини, які мають паспорти (формуляри) з вказаними у них номерами.

Формуляр кулемета (кулеметів)

Формуляр кулемета може зберігатися разом з кулеметом на складі РАО частини. Втім, він так само має номер, а також містить інформацію про рух, закріплення кулемета, гарантійні зобов'язання. У формулярі кулемета також вказано комплект ЗІП кулемета. Якщо кулеметів кілька однакових (як наприклад БМП-3, БМД, БТР-Д), то паспортів також має бути кожен на свій кулемет.

Паспорти прицілів (характерно длі БМП-2. Для танків не зустрічаються)
Приціл командира машини - 1ПЗ-3

 Та приціл навідника БПК-2-42

Як бачимо, на лицевій сторінці формуляру БПК-2 не вказано номер прицілу. У таких випадках його можна знайти у розділі "Свідоцтво про приймання".

 Також вказується комплект поставки. (До слова, у Відомості індивідуального комплекту ЗІП не зазначено перелік комплекту прицілу БПК-2. Він є тут)

Паспорти (формуляри) засобів зв'язку.
Радіостанції (для такого типу формуляру номер також слід шукати у розділі "Свідоцтво про приймання")

Слід пам'ятати, що, якщо станція саме Р-173 та має у комплекті ще й приймач Р-173П, то існує також формуляр приймача Р-173П. Для станцій Р-173М формуляр (як і сама радіостанція) лише один.
У формулярах комплекту "Либідь" є розділ про встановлення на машину комплекту. Він повинен бути заповнений підприємством (бригадою), що здійснила монтаж комплекту на машину.
Танковий переговорний пристрій (ТПУ). Для радіостанцій Р-173 характерно мати у комплекті ТПУ Р-174. Для станцій Р-123 характерно Р-124. Втім, це не догма.

До індивідуальної документації обов'язково входить Відомість індивідуального комплекту ЗІП машини. Для кожної машини ОКРЕМА.

Для БМП-2 вона прив'язана до заводського номера машини. Для інших машин така прив'язка нехарактерна. Втім - три машини - три відомості.
У цьому переліку немає також формуляру ПРХР (Комплект ГО-27). У випадку наявності на машині ПРХР (Для БТР-80 - ІМД-21) він обов'язково входить у комплект. Також для машин, оснащених навігаційною апаратурою "Базальт" повинні бути паспорт і інструкція з користування "Базальтом".

Також у комплект машини входять різні пам'ятки та інструкції, точний перелік яких визначається у Відомості індивідуальної документації зразка.

У випадку втрати паспорту (формуляру) він повинен бути відновлений встановленим порядком. Цей порядок передбачає проведення службового розслідування за фактом втрати документу, виготовлення дублікату паспорта (формуляра) та його затвердження у довольчому органі. Тому не допускається затвердження дублікатів індивідуальної документації машини у військових частинах-експлуатантах БТОТ. Оскільки ніхто не може точно знати і пам'ятати номери розформованих оперативних командувань, слід просто звірити чи не співпадає номер військової частини, яка затвердила дублікат з одним з номерів військових частин, зазначених у розділі формуляру машини "Введення в стрій та закріплення екіпажу". Такі дублікати є недійсними. Це пов'язане з намаганням посадових осіб військових частин швидко і безболісно вирішити питання некомплекту ЗІП, втрати документів та заміни складових машини "по місцю" в ході передачі машини у іншу військову частину. Оскільки у інтересах частини "зплавити" проблемну машину в інший підрозділ, зазвичай посадові особи військової частини-здавальника йдуть на службове порушення, допускаючи затвердження таких документів з метою "швидко закрити питання". У будь якому випадку завжди слід вказати у акті технічного стану (графа "Комплектність"), що "Наявний дублікат формуляру _______ №_______, затверджений командиром в/ч _________ на _____аркушах" та формально зафіксувати цей випадок, не надаючи йому суб'єктивної особистої оцінки. У випадку виникнення питань до приймальника, цей запис свідчитиме про факт прийняття машини саме з таким комплектом документів.

Отже будьте пильними, бережіть документи та вчасно заповнюйте необхідні папірці. Деяким з них ціна визначена у грошовому еквіваленті.