Дорожній лист

Одним з найскладніших питань, пов'язаних з повсякденною експлуатацією машин (не лише бронетанкових, до слова) є облік використання моторесурсу та пального.

Основним документом, який засвідчує використання машини та пально-мастильних матеріалів є дорожній лист. Він же "шляховий лист", він же "путівка". Проте справжня його назва згідно керівних документів - саме "дорожній лист".

Станом на дату написання цього посту Дорожній лист є додатком №82 до Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України, затвердженої Наказом МОУ №440 від 17.08.2017року. 

Це - первинний документ, який є підставою для:

1. Видачі пально-мастильних матеріалів

2. Переміщення пально-мастильних матеріалів всередині підрозділу з однієї машини на іншу (так-так, не можна так просто взяти і перелляти пальне з однієї машини в іншу, тому що за "Книгою обліку роботи машин, витрати пального і масел" підрозділу та такою ж книгою, але вже частини за конкретною машиною рахується конкретна кількість пального і вона там повинна бути)

3. Списання пально-мастильних матеріалів та експлуатаційних рідин, використаних в ході експлуатації зразка

4. Внесення змін до тої самої "Книги обліку роботи машин, витрати пального і масел"

Тобто все це юридично без дорожнього листа зробити неможливо.

Окрім цього дорожній лист засвідчує пробіг машини та роботу двигуна і, таким чином, останній виписаний на машину дорожній лист повинен відображувати поточні показники спідометра та лічильника мотогодин. Про це забувати не варто.

Дорожній лист існує в загальній системі експлуатаційної документації, він є документом суворої звітності, тому його відсутність на машині є скоріше порушенням аніж правилом. Це незважаючи на відомі обставини його ведення в умовах особливого періоду, підтверджені неодноразово досвідом антитерористичної операції, операції об'єднаних сил та повномасштабної війни з російською федерацією.

Тому якщо у вас немає на машині дорожнього листа (ми зараз говоримо про бронетанкову техніку та автомобільну техніку, поставлену на облік у військовій частині встановленим порядком), то це просто означає, що вам доведеться "вродити" його заднім числом. Іншого варіанту не існує.

Розміщую тут порядок ведення дорожнього листа та зв'язок його з іншими документами, які існують в системі експлуатаційної документації частини та підрозділу.

 

(Ці зображення мають високу розділову здатність. 

Тапніть на одне з них та почекайте поки воно відкриється окремо - це може зайняти трохи часу)

P.S.: Якщо хтось вважає, що дорожній лист це винахід і пережиток паперової армії, або ж радянщини, то 18 січня 1943 року під час звільнення Робочого селища №5 (операція "Іскра") радянським  військам що наступали дістався у якості трофею танк 502ТБ Pz.Kpfw.Tiger Ausf.E стр.№121, зав.№250004, який  був у відносно доброму стані (за німецькими джерелами залишений екіпажем через проблеми з двигуном та радіатором) та мав у своєму комплекті документи, інструкцію з експлуатації та шляховий лист.

Акт технічного стану зразка БТОТ

Акт технічного стану військового майна 

(у відповідності до Наказу МОУ №440 від 17.08.2017 (зі змінами), додаток 7*)

(це зображення у мобільній версії має достатню якість щоб його збільшити та вивчати частинами, просто тапніть на нього та відкрийте окремо)

Приймання та передача зразків БТОТ, їхнє списання, переведення в іншу категорію а також звичайна перевірка технічного стану перед стрільбами, навчаннями тощо завершується та фіксується складанням акта технічного стану зразка озброєння та військової техніки.

Порядок заповнення акту, його форма складання визначається поточним наказом про організацію обліку військового майна. 

Водночас для формування думок про основні формулювання, надання загального розуміння та висвітлення відповідей на певні питання розміщую порядок заповнення акта технічного стану.

_________________

*Відповідно до останньої редакції "Інструкції з обліку військового майна у Збройних Силах України"

 

Операційні картки з підручних матеріалів або "шпаргалки інструктора"

 

Під час підготовки особового складу, в ході проведення занять з технічної підготовки, особливо у польових умовах виникає потреба у мінімальному наборі операційних карток, які б дозволяли інструктору або керівникові заняття більш якісно надавати необхідну інформацію, а членам екіпажу в ході проведення робіт технічного обслуговування не пропустити виконання певних операцій.

Водночас польові умови не дозволяють використовувати для виготовлення дидактичного матеріалу технічні засоби, такі як принтери, ламінатори, тощо. Проте цього і не потрібно.

Для виготовлення таких карток можна використовувати картонні вставки, які трапляються в укупорках боєприпасів, зокрема підривників, патронів в цинках, 152мм снарядів тощо. Усюди можна знайти достатньо цупкий картон, який можна різати (а у деяких випадках навіть і не різати) і використовувати для того, аби написати на них дуже коротко, фактично одним коротким словом, яке можна прочитати і зрозуміти одним поглядом, ключові елементи технічного обслуговування, порядку пуску двигуна, підігрівача, системи керування вогнем. 

Такі картки дозволяють інструкторові не пропустити важливі тези під час навчання, а членам екіпажу мати під рукою підказки для якісного і правильного виконання робіт.

Розглянемо ті з них, які вже були використані в ході підготовки екіпажів:

Розташування люків та лючків корпусу Т-72

Такого типу картки виявилися дуже зручними з позиції своєї компактності та наповненості.

Підписи було виготовлено прямо на самій карті без посилань, що дозволяє швидко отримувати інформацію про призначення конкретного лючка на машині. Зручно використовувати для випадків коли залізти разом з навчаємим під машину незручно, а потрібно дати людині максимальну інформацію що вона бачить перед собою. 

Так само і

Розташування люків та лючків корпусу Т-64

Усі картки виготовлялися двосторонніми. Це дає можливість компактно зберігати та якісно подавати навчальні питання. Зокрема у даному випадку зрозуміло, що усі зображені точки заправки і зливу на машині розташовані саме так як би їх бачив навчаємий.

Окремою великою серією йдуть картки технічних обслуговувань.

Зокрема не було мети дати найдрібніші деталі, а метою було охопити найбільш часті, прості та доступні, а від цього найбільш важливі види технічних обслуговувань: контрольний огляд, щоденне технічне обслуговування та сезонне обслуговування машини.

Контрольний огляд Т-64

Контрольний огляд Т-72

Були також спроби "цифровізувати" картки, але виявилося що їхня цінність і полягає у ідеї створення їх "на коліні", посеред поля, за відсутності будь-яких доступних навчальних матеріалів.

Також для Т-72 було розроблено номограму визначення кількості ПММ від висоти заміряної рідини для випадків, коли на машині відсутній штатний щуп для ПММ. У масштабі ця номограма дозволяє заміряти будь яким стрижнем рідину в баку і визначити за висотою заміру (лінійкою, яка також є на картці) кількість ПММ.

Щоденне технічне обслуговування Т-72

Також на певному етапі з'явилася ідея посилатися через картки на цей ресурс, для чого використовувати QR-коди. Але знову ж. Цінність картки у її доступності, а QR її ускладнює.

Сезонне обслуговування Т-72

Як можна бачити дуже зручно використовувати на одній картці і перехід на літній і перехід на зимовий режим. Дозволяє мати під рукою тези основних робіт, аби нічого не пропустити.

Сезонне обслуговування Т-64

Окремим блоком з'явилися картки по порядку пуску основних важливих систем машини.

Підготовка до пуску та пуск двигуна Т-64

До речі дуже сильно ламає шаблони навіть досвідченим механікам-водіям, тим, що за інструкцією масловпорскуванням треба користуватися завжди, навіть влітку :)

Пуск підігрівача та двигуна машини в холодну пору року

Для Т-64 дуже важливі операції.

Пуск підігрівача та двигуна Т-72

Порядок пуску з буксиру та рушання на підйом Т-72 

(проте за цим же принципом рушає на підйом і Т-64)

Порядок перевірки акумуляторних батарей на машині та поза нею.

При використанні такого типу карток інструкторами було відмічено загальну зручність користування ними, оскільки вони дозволяли нічого не пропустити і дотримуватися однакового порядку проведення занять. Картки з розташуванням заправних та зливних горловин дозволяли навчаємим самостійно під машиною розібратися у розташуванні люків та лючків та виробити для себе власні мнемонічні правила запам'ятовування. 

В цілому ж картки не дають знання "з нуля", вони використовують вже наявні у людей знання, допомагають знайти їх у пам'яті та використати. Механіки-водії відмічали користь від використання таких карток у їхній компактності та простоті виготовлення, тобто необхідні важливі тези завжди були під рукою та дозволяли самоперевіритися, а у деяких випадках і закріпити знання.

Можна сказати, що дана методика використання такого підручного дидактичного матеріалу буде продовжуватися й надалі, оскільки зарекомендувала себе позитивно.

Пуск двигуна машини від зовнішнього джерела живлення. Частина 2. Танки

 ЧАСТИНА 2. Танки Т-72, Т-64, Т-80УД

Про зовнішній запуск машин з бортовою мережею і мережею стартера 24В (БМП, БТР) ми говорили раніше: 

Експлуатація бронетанкового озброєння та техніки: Пуск двигуна машини від зовнішнього джерела живлення. Частина 1. Техніка механізованих підрозділів. (ebtot.blogspot.com)

Сьогодні поговоримо про пуск танків від зовнішніх джерел.

Нагадаю, що

Така необхідність виникає у випадках повної відсутності акумуляторних батарей в машині, або ж їх критичному розряді, що не забезпечує пуск двигуна. При цьому система повітряного пуску також, як правило, не здатна допомогти у запуску.

На відміну від легкоброньованих машин, зовнішнім джерелом у цьому випадку може виступати лише інша машина того ж типу. Це обумовлено специфічною мережею пуску двигуна таких машин, яка в цілому 24В, але конкретно для пуску використовує в мережі стартера-генератора 48В. За перемикання 24/48 та під'єднання 48В до стартера-генератора відповідає реле стартера-генератора, яке розташоване над акумуляторною нішею і до нього під'єднуються виводи акумуляторних батарей. (Єдине виключення - польська модернізація Т-72, на якій РСГ не механічне, але там просто ви не побачите звичного РСГ, а в цілому все також інтуїтивно за прикладом інших машин зрозуміло.)

Для пуску машини застосовуються кабелі зовнішнього пуску. Це - два потужних кабелі довжиною близько 5м. і діаметром близько 15мм зі спеціальними накінечниками. У випадку якщо їх хочеться зробити окремо а особливо морочитися з підрахунками не хочеться, то слід просто пам'ятати, що вони повинні витримати до 500А струму.

Для пуску танків застосовується також кабель управління з особливими роз'ємами, для яких на танку також є місця під'єднання.

Безпосередньо на машині, над акумуляторною нішею (або неподалік від неї) розташована розетка зовнішнього пуску.

В силу специфічності системи пуску розетка танків не схожа на розетку БМП, окрім цього має у складі ножеву перемичку, яку необхідно дістати перед пуском на обох машинах. 

Так само як і на інших розетках зовнішнього пуску, розетка танків має специфічні вирізи для проводів, які не дозволяють запхати "+" в "-", а ножеву перемичку якось інакше ніж правильно.

Розетка зовнішнього пуску танків має позначки:

"+48" - 48В від РСГ

"+СГ" - 48В в бік стартера генератора

(ці два виводи і з'єднує ножева перемичка, вона потрібна щоби 48В від РСГ дісталося стартера. То ж якщо її вийняти, вся автоматика пуску працюватиме, але 48В не доходить до СГ і СГ не крутиться. Так, до речі, можна вимкнути стартер на машині і її ніхто стартером від власної кнопки не заведе)

а також "-" - це корпус машини.

Далі:

Кабель "-" під'єднується в роз'єм "-" обох машин.

Кабель "+" під'єднується:

НА МАШИНІ-ДОНОРІ - в "+48" (звідси ми візьмемо 48В)

Т-64

Т-72 

(правіше від розетки зовнішнього пуску можна бачити куди на Т-72 під'єднується кабель управління)

НА МАШИНІ-СПОЖИВАЧІ - в "+СГ" (а сюди ми ці 48В коли стане потрібно подамо напряму)

Т-64

Т-72

А також під'єднуємо кабель управління у ось такого типу роз'єм.

Він у тих місцях один такий, тому там промазати не можна. Проте можна запам'ятати, що на Т-64 він на щитку механіка-водія, а на Т-72 - біля РСГ над акумуляторною нішею (див фото з під'єднанням кабелів вище).

Після цього: 

На споживачі вимикається (OFF) вимикач батарей.

На донорі вмикається (ON) вимикач батарей.

Споживач штатним способом готується до пуску та здійснює стартерний або комбінований пуск.

Після пуску споживача від єднуються кабелі на обох машинах у такому порядку:

"-", "+", "Кабель управління".

На споживачі вмикається вимикач батарей та здійснюється підзарядка акумуляторних батарей, або інша діяльність, передбачена призначенням зразка.

ОКРЕМІ ЦІКАВІ ВИПАДКИ:

1. Є ШТАТНІ КАБЕЛІ, АЛЕ НЕМАЄ ТАКОЇ САМОЇ МАШИНИ.

Будь яка інша машина з такою самою розеткою і такою самою системою бортової мережі підійде. Тобто від Т-64 можна запустити Т-72 і навпаки. Проте Т-80 може бути лише в модифікації УД. 

2. НЄ. ВИ НЕ ЗРОЗУМІЛИ. НЕМАЄ НАВКРУГИ ВЗАГАЛІ БРОНІ!

Тоді діло взагалі печально.

Проте є один варіант. Можна зібрати на грунті дві окремі групи по 24В (це так, аби не міняти батареї на машині) та під'єднати їх на штатні виводи від РСГ. Але потрібно буде 4 кабелі зовнішнього пуску. Ну і відкручувати кабелі від працюючого генератора машини те ще задоволення.

4. Є ШТАТНИЙ КАБЕЛЬ, АЛЕ ОДИН І ВІН "+"

Потрібно буде у будь-якому випадку два танка. "+" з'єднуємо через кабель, а "-" реалізовується за допомогою буксирного троса, добре притертого до буксирних гаків машини (дуже добре поставити на цей трос когось, аби він своєю вагою притискав коуші до металу буксирних гаків. В іншому ж процедура не міняється. При пуску "-" трохи іскрить, це нормально.

5. Є ШТАТНИЙ КАБЕЛЬ І ВІН "-"

Доведеться трохи зіпсувати військове майно, а саме зпиляти вигин, який не дозволяє неуважному солдатові запхати "-" в "+". Так, аби відносно легко запхати його в "+" вийшло. В іншому ж процедура ідентична попередному пункту. 

6. НЕМАЄ КАБЕЛЯ УПРАВЛІННЯ

Кабель управління потрібен для синхронізації пускової апаратури донора і споживача. Ну і для живлення мережі 24В споживача від донора. Якщо його немає, на споживачі не працюють МЗН, МЗН буксира, БЦН та інші споживачі, які забезпечують або полегшують пуск.

У випадку з Т-64 технічно можна запустити маючи лише два кабелі 48В, через кнопку стартера машини-донора. Конструкція приводу стартера-генератора Т-64 дозволяє провернути його незважаючи є бортова мережа на другій машині чи немає. Проте це по факту "сухий" запуск, коли тиск у двигуні не створювався, масло у двигун не накачувалося і пуск двигуна без тиску може бути небезпечним для самого двигуна (наприклад можна провернути без масла підшипники колінвалу).

У випадку з Т-72 пуск двигуна стартером від іншої машини без кабеля управління технічно неможливий (за одним виключенням і про нього одразу нижче), оскільки в пуску стартером бере участь МЗН буксиру, який повинен ввести в зачеплення муфту стартера. Тобто стартер то може сам по собі як електромашина щось і покрутиться, але нічого на разі не покрутить - зачеплення нема.

Проблема вирішується установкою на машину-споживач мало мальськи не мертвих акумуляторів, які й будуть живити нам пускову апаратуру. Так, їх не вистачить для пуску двигуна (для провороту стартера), але нам це і не потрібно. Коли потрібно буде пустити двигун, механіки-водії обох машин одночасно натиснуть на кнопки стартерів кожен у себе. В споживачі пройде цикл підготовки і клацне РСГ, але 48В до стартера не дійде - немає ножевої перемички. А в донорі також пройде цикл підготовки і РСГ перемкне 48В, проте підуть вони через кабель "+" від "+48В" донора на "+СГ" споживача. Таким чином ми обманюємо систему. Готуємо її до пуску, а в останній момент підсовуємо їй чужі акумулятори для старту.

6. КАБЕЛІВ НЕМАЄ

Доведеться виготовити самотужки, враховуючи необхідну довжину близько 5м і струм близько 500А, який повинен витримати провід під час пуску двигуна. Накінечники можна взяти алюмінієві, дещо довші, щоб забезпечити надійний контакт з розетками. Ну і вигину "проти дурака" тут звісно ж вже не буде Тому яскравою синьою і червоною ізолентою помітьте кінці кабелів, аби їх точно ніхто не переплутав.

Окрім цього потрібно буде реалізувати кабель управління, а це вже означатиме знайти спеціальні роз'єми. (або ж можна переколхозити кабель управління під більш зручний і доступний, але однаково потужний роз'єм)

7. РОЗЕТКИ НЕМАЄ

Так зазвичай не буває :)

Промислові пуско-зарядні пристрої використати не вийде, оскільки вам потрібно короткочасно 48В, а це вже спеціальні засоби, такі як, наприклад, буферна група для пуску бронеоб'єктів зі своїм РСГ і виводом 48В і кабелем управління.